Дитячий церебральний параліч (ДЦП англ. Cerebral palsy) - це група рухових розладів, які виникають у ранньому дитинстві. Ознаки та симптоми різняться між людьми та з часом, але включають погану координацію, ригідність м’язів, слабкість м’язів і тремор. Можуть бути проблеми з відчуттями, зором, слухом і мовою.
Симптоми: погана координація; жорсткі або ослаблені м'язи; слабкі м'язи; тремтіння, тощо.
Лікування: ЛФК; ерготерапія; логопедична реабілітація; зовнішні ортези; ортопедична хірургія; тощо.
Ускладнення: епілепсія; інтелектуальна недостатність; порушення в навчанні.
Методи діагностики: базуються на розвитку дитини, в тому числі на аналізі збережених примітивних рефлексів.
Тривалість: пожиттєво, не лікується, можлива тільки реабілітація ДЦП.
Частота: 2,1 на 1000 осіб.
ДЦП англійською - Cerebral palsy (CP), Infantil cerebral palsy (ICP);
ДЦП німецькою - Infantile Zerebralparese;
ДЦП польською - Mózgowe porażenie dziecięce;
ДЦП іспанською - Parálisis cerebral;
ДЦП чеською - Dětská mozková obrna (DMO).
Комплекс порушень, який ми зараз називаємо ДЦП, ймовірно існує всю історію людства, проте початок його активного вивчення та становлення термінологічної бази пов’язаний з трома фахівцями: Вільямом Джоном Літтлєм, Вільямом Ослером та Зиґмундом Фрейдом.
Вільям Джон Літтль вперше в 1862 р. виявив причинний зв'язок між ускладненнями при пологах і порушеннях розумового і фізичного розвитку дитини. Хворобу назвали за його прізвищем - хворобою Літтля.
Вільям Ослеру у 1889 році запропонував використовувати термін церебральні паралічі. Він написав велику монографію “Церебральні паралічі у дітей”, де також відзначив зв'язок між важкими пологами і ураженнями нервової системи в дітей.
Зиґмунд Фрейд першим виділив ДЦП, як окрему нозологічну форму, що поєднує різноманітні моторні порушення церебрального походження (1897 р.).
Автор - Ольга Чудакова
Спеціалізація автора - біолог, спеціаліст з фізичної реабілітації
Дата публікації - 29.04.2025